1. Преамбула
Це тут.
2. Постановка задачі
Ну, мабуть, очевидно, що в людей психологічні проблеми? Потрібна експертиза, аналіз, рекомендації щодо подолання цього явища. Я б його назвав мережева безсловесність. Але це по-простому, а щоб подолати явище (синдром?), його треба визначити науково, по-справжньому. Можна і кафедру залучити. Чи треба.
Розкажу ще в тему бувальщину. Коли інформатизація ще тільки розпочиналась на заводах під назвою АСУ (автоматизовані системи управління), менеджери усіх ланок її не хотіли і не любили. Казали, що це "постійна ревізія". Чи щось подібне. Ну, зрозуміло, дані, заведені в комп'ютер, були під рукою у начальства і робили всю економіку прозорою, а це не подобалось тому, хто хотів мати "певний маневр", як сказати делікатно. З тими даними, від яких же залежала оцінка роботи підрозділу взагалі і його начальника зокрема. Це тоді, а зараз? Чого всі (начальники і підлеглі, активісти і депутати) так уникають тої славнозвісної "прозорості", що її започатковував Горбачов? Або вже по-сучасному: вільної і ефективної комунікації в колективах для початку, а потів вже і в суспільстві загалом.
3. Принагідно
Може групам (бачили вгорі сторінки?) вже потрібен сайт? Ну, про нього раніше мова вже йшла, але якось тоді заглохло. Може, зараз вже на часі? Шкільний (практичний) психолог - це тільки "ювенальний" фахівець чи й педагогів може брати в роботу. Або адміністрацію. Питання? Треба обговорити.
4. Порівняймо
Далі буде?
Наступного дня 19 переглядів і жодних відповідей. Ну і так само по групах. Чому я вирішив, що психологи не такі мовчазні, як педагоги й їхні директори?
Немає коментарів:
Дописати коментар
Спасибі, що наважились, це важливо для загальної справи.